Jack And The Beanstalk
- 2 min read
- 5 pages
- Updated:

Story Pages

Колись давно жила на світі одна бідна вдова, яка мала лише сина Джека та корову на ім'я Мілка-Білянка. Все з чого вони жили - це було молоко, яке давала Мілка-Білянка, яке вони несли на базар та продавали. Допоки одного ранку Мілка-Білянка не дала молока. -Що нам робити, що нам робити? сказала вдова склавши руки. -Не падай духом, мамо, я знайду якусь роботу. -Ми вже пробували так і ніхто не найняв тебе на роботу,- сказала мама. Ми мусимо продати Мілку-Білянку і з тих грошей відкриємо якусь крамницю, абощо. - Гаразд, мамо - відповів Джек. Це якраз базарний день, тож я скоро продам Мілку-Білянку і побачимо, що ми можемо зробити.

- Я йду на базар, щоб продати там нашу корову. - А ти схожий на юнака, що продає корів. Мені цікаво, чи знаєш ти скільки бобів становить п’ять? - По два в кожній руці та один в роті- гострий на язик, відповів Джек. - Маєш рацію - відповів чоловік, - а ось і вони - боби, власною персоною! Він підійшов, витягуючи із своєї кишені дивні на вигляд боби. - Іди геть - відповів Джек. Ти маєш мене за дурня! - О, ти просто не знаєш, що це за боби. Якщо ти посадиш їх , до ранку вони виростуть до неба. - Справді? Ти цього не казав - задумався Джек. - Якщо цього не станеться, я поверну тобі твою корову. - Добре - сказав Джек віддаючи старому Мілку-Білянку і ховаючи в кишеню боби.

Джек повернувся додому, та й каже до мами: Ніколи не вгадаєш мамо, що я отримав за Мілку-Білянку. Мама зраділа і питає: пять фунтів? десять? п'ятнадцять? Ні, це ж не може бути двадцять! - Я ж казав тобі, що ти ніколи не вгадаєш. Що ти скажеш про ці боби? Вони чарівні. Посади їх на ніч і … Не встиг він договорити, як мати його обірвала: - Що?! Як ти міг бути таким дурнем? Як? - бідкалася мама. А твої дорогоцінні боби вилітають у вікно! Полюбуйся! А тепер іди спати без дрібки їжі і без пиття, яке ми могли б мати. Джек піднявся у свою маленьку кімнатку на горищі.

Він був дуже засмученим і довго не міг заснути. Джек дуже шкодував про те, що зробив але врешті-решт сон його здолав.

Коли він прокинувся, кімната виглядала дуже дивно. Сонце пробивалось лише у частинку кімнати, решта була темною і вкрита тінню. Джек зірвався з ліжка і підбіг до вікна. Що ви думаєте він побачив? Боби, які його мати викинула з вікна в сад, виросли у величезне бобове стебло, яке піднімалося вгору і вгору, аж поки не досягло неба. Виходить, той чоловік сказав правду. Бобове стебло виросло так близько, що йому достатньо було відчинити вікно, щоб застрибнути на бобове стебло, яке простяглось увись наче драбина.